У Міністерстві культури України 31 липня заявили, що Українська Православна Церква Київського Патріархату припинила свою діяльність шляхом приєднання до ПЦУ. Патріарх Філарет під час своєї проповіді 4 серпня зазначив, що “служив 53 роки у Володимирському соборі, а тепер його викидають на вулицю”, та закликав парафіян використовувати всі законні способи для того, щоб “захистити Київський Патріархат від ПЦУ та Мінкульту”. Ми зустрілися з Патріархом у його резиденції, щоб спростувати чутки щодо стану його здоров’я, дізнатися про плани щодо відродження УПЦ КП, майбутнє ПЦУ та стосунки з митрополитом Епіфанієм, а також поцікавилися, чи спілкується нині Патріарх з п’ятим Президентом Порошенком та теперішнім очільником Української держави Зеленським.
– Нещодавно архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря) зробив заяву щодо погіршення стану Вашого здоров’я, начебто Ви почали втрачати працездатність. Скажіть, будь ласка, як Ви себе почуваєте зараз?
– Почуваю себе добре. Те, що сказав архієпископ Євстратій, – все це неправда, наклеп, тому що я служу, працюю, як і працював. Бог дає силу, я думаю, що і надалі даватиме, для того, щоб в Україні була незалежна Українська Православна Церква, яка б служила українському народові й українській православній повноті.
– Зараз Міністерство культури ліквідувало Українську Православну Церкву Київського Патріархату шляхом приєднання до Православної Церкви України. Які наразі заходи вживаються УПЦ КП щодо визначення її юридичного статусу? Можливо, були вже якісь перші кроки?
– Чому митрополит Епіфаній (предстоятель ПЦУ, – ред.) створив ліквідаційну комісію? Тому що Патріарх Варфоломій (Константинопольський Патріарх, – ред.) наполягає на якнайшвидшій ліквідації Київського Патріархату. І тому, виконуючи прохання Вселенського Патріарха, митрополит Епіфаній створив незаконну ліквідаційну комісію. Але для того, щоб ліквідувати Київську Патріархію, по-перше, потрібна згода Патріарха, такої згоди нема, і ніякої ліквідаційної комісії ми не визнаємо. Крім того, для того, щоб створювати ліквідаційну комісію, це повинен робити той Собор, який ліквідовував Київський Патріархат. От тоді, коли він ліквідовував Київський Патріархат, тоді мав і створити комісію, а її не створили 15 грудня. По-друге, 20 червня Українська Православна Церква Київського Патріархату провела Помісний Собор, на якому прийняла постанову про те, що ми не визнаємо ліквідацію Київського Патріархату від 15 грудня 2018 року і продовжуємо існувати як Київський Патріархат. Таким чином, ми вийшли зі складу ПЦУ. А якщо ми не знаходимось у її складі, то постанова про створення ліквідаційної комісії 29 липня 2019 року нас не стосується.
– Тобто рішення Мінкульту щодо ліквідації УПК КП ви не визнаєте?
– Вони не мають права, тому що це не їхня церква.
– Ви зазначили, що митрополит Епіфаній створив ліквідаційну комісію на прохання Патріарха Варфоломія. У Вас особистий конфлікт із Вселенським Патріархом?
– Зі ЗМІ стало відомо, що при зустрічі нашого Президента Володимира Зеленського з Патріархом Варфоломієм 8 серпня мова йшла про пришвидшення ліквідації Київського Патріархату. Президент сказав, що він не буде втручатися у внутрішні справи церкви, а буде ставитись однаково до всіх церков, у тому числі і до Київського Патріархату. І ми вдячні Володимиру Олександровичу за те, що він займає принципову позицію. Бо згідно з законом, церква відокремлена від держави, тому він не хоче втручатися у внутрішнє життя церков. Але сказав, що буде підтримувати існування всіх церков України, а це не лише православні церкви.
– А на Ваше нещодавнє звернення до нього та ОБСЄ президент відповів?
– Звернення мотивувалось чим? Міністерство культури без нашого відома, без нашого прохання зняло Київську Патріархію з реєстрації. Вони не мали права цього робити. Але через деякий час це ж саме зробило і Міністерство юстиції. Тому ми звертаємось до Президента України, щоб він на законних підставах вплинув на те, щоб Мінкульт і Мін’юст не порушували державні закони. Порушення в тому, що вони зняли з реєстрації церкву. Ми (УПЦ КП, – ред.) існуємо і не звертались до них щодо ліквідації.
– Але офіційної відповіді Президент Зеленський Вам не надав?
– Ні, офіційної відповіді він поки що не давав.
– Наразі у Вас була лише одна зустріч з Президентом Зеленським?
– Так, була зустріч, на якій Президент сказав, що буде підтримувати усі церкви, не буде втручатися у церковні справи.
– Щодо ваших відносин з Петром Порошенком – після надання Томосу ви досі не бачились і не спілкуєтесь?
– Після отримання Томосу в нас припинилось спілкування з Петром Порошенком. Але він досяг своєї мети: Томос отримали, а який Томос, то його не цікавить.
– Скажіть, скільки наразі парафій налічує УПЦ КП, скільки є архієреїв після того, як частина з них перейшла до ПЦУ?
– На сьогодні у нас п’ять архієреїв (до 15 грудня 2018 року УПЦ КП налічувала 42 архієреї, – ред.), яка кількість духовенства і парафій, я не можу сказати. Зараз я не знаю, які парафії в різних єпархіях залишились у складі УПЦ КП. Тому що по всій Україні є парафії, які не перереєстрували свої статути на ПЦУ.
– Тоді, можливо, Ви плануєте зібрати Собор задля вирішення цього питання?
– Це буде встановлено з часом, коли до нас будуть звертатися парафії про те, що вони знаходяться у складі Київського Патріархату і не ввійшли до складу ПЦУ. Яка кількість парафій зберегла статут УПЦ КП – мені поки що не відомо, але багато.
– А Ви очікуєте великий приплив священноначалля від ПЦУ знову до УПЦ КП?
– Я очікую, що УПЦ КП, як незалежна ні від Москви, ні від Константинополя, буде існувати в Україні. Зараз іде боротьба за ліквідацію Київського Патріархату. Чому його хочуть ліквідувати? Тому що патріархат не може бути частиною іншого патріархату, а митрополія може бути частиною. Й оскільки Константинопольський Патріарх хоче, щоб Українська церква знаходилась під його впливом, то він вимагає, щоб був знищений Київський Патріархат. Тому що на патріархат він впливу ніякого не може мати. А для того, щоб мати вплив, треба ліквідувати УПЦ КП. Тоді ПЦУ, Київська Митрополія буде знаходитися під впливом Константинопольського Патріарха. Тому Томос, який був даний нам, не задовольняє нас. Також він змінив назву нашої церкви з УПЦ на ПЦУ. Це означає, що українські парафії і єпархії, які знаходяться за межами України, належать не до ПЦУ, а належать до Константинополя. Тому це не задовольняє нас і не задовольняє самих українців, які хочуть належати до Української церкви. Ми хотіли мати такий Статут (Томос), який мають інші церкви, які вийшли зі складу Константинопольського Патріархату. Такі, як мають Грецька церква, Румунська, Болгарська, Сербська і та ж сама Російська, вони мають повну незалежність.
– Який, на Вашу думку, зиск має Патріарх Варфоломій з того, що має вплив на парафії ПЦУ?
– У Туреччині Константинопольський Патріархат має всього 6-10 тисяч віруючих. І тому йому (Патріарху Варфоломію, – ред.) треба розширити паству. Тому він не поступається своїми єпархіями у північних областях Греції (Елладська Православна Церква), острова належать теж йому, хоч це інша держава. Йому належать всі грецькі парафії за межами своєї держави. І мрія Вселенського Патріарха, щоб всі православні емігранти належали не до своїх церков, а належали до Вселенського Патріархату. Тому він (Патріарх Варфоломій, – ред.) хоче, щоб наші українські парафії належали йому, і він це прописав у Томосі. Нас це не задовольняє.
– Зараз Київська православна богословська академія знаходиться під керівництвом митрополита Епіфанія, тобто відноситься до ПЦУ. Як Ви збираєтесь вирішувати питання щодо духовних учбових закладів під Вашим головуванням?
– Коли у 1992 році ми створили православну церкву Київського Патріархату, в нас не було ніяких учбових закладів. Я створив Київську православну семінарію, потім академію: знайшов викладачів, професорів, приміщення. І всі ці архієреї завдяки тому, що я створив семінарію та академію, отримали освіту, а потім стали священиками і єпископами. Що стосується майбутнього – Київський Патріархат має можливість знову створити свою духовну школу, спочатку семінарію, потім академію. І тому ми як незалежна Українська церква маємо право і маємо можливість, якщо нам буде потрібно, відкрити нову семінарію й академію. Сила, слава Богу, є.
– Цього року вперше з моменту заснування Київського Патріархату ви не йшли хресною ходою на день Хрещення Русі. Чому?
– Ми не йшли, тому що насамперед не хотіли протистояння. Щоб не було на святому місці, Володимирській гірці, протистояння між віруючими Київського Патріархату з віруючими і духовенством ПЦУ. Друга причина – нас було мало, і тому ми не хотіли показувати свою слабкість. У нас був хресний хід навколо Володимирського собору з нагоди храмового свята. Але, я думаю, всі звернули увагу, що цього року ПЦУ зібрала не більше 10-15 тисяч віруючих, а в минулому році Київський Патріархат зібрав більше 60 тисяч. Бачите, яка різниця? А навпаки, Московський Патріархат у цьому році зібрав набагато більше вірян, ніж ПЦУ. Це свідчить про те, що ПЦУ замість того, щоб зростати – зменшується. З цієї церкви виходять, бо бачать неправду, бачать підпорядкованість грекам. І таким віруючим потрібна незалежна церква, якою є УПЦ Київського Патріархату. Навіть багато хто думає: “Патріарху 90 років, прийде час, що помре”. Так, помру, але оберуть нового Патріарха. Бо архієреї є, духовенство є, церква є, і вона обере нового Патріарха. Але нехай ще почекають, коли Господь покличе мене в інше життя.
– Раніше своїм наступником Ви призначили митрополита Епіфанія, але зараз він очолює ПЦУ. Можливо, Ви вже обрали собі наступника, який після Вас очолить Київський Патріархат?
– Про наступника я зараз не думаю. Я думаю зараз про те, яким чином Київський Патріархат утвердити, збільшити і показати силу. Ось про це я думаю.
– Зараз з митрополитом Епіфанієм Ви не спілкуєтесь? І коли ви бачились востаннє?
– Ніякого спілкування і нема, і не було. Тому що після обрання його предстоятелем ПЦУ він зі мною ні разу не служив. Навіть на день мого 90-річчя, коли багато архієреїв служили, він не служив. І тому ми з ним ні разу не служили, і це аномалія. І якщо він хоче, щоб з ним співслужили інші глави церков (інших помісних церков), то чому він ні разу не служив зі своїм Патріархом?
– Ви вважаєте, що це його особисте рішення чи на нього чинять певний тиск з Константинополя?
– Я думаю, що це його особисте рішення. Він зі мною не зустрічається і не обговорює церковних питань. Крім двох випадків: коли я був на засіданні Синоду (Синоду ПЦУ 5 лютого, – ред.), і ще було дві зустрічі за всі ці дев’ять місяців. Але тоді ми говорили про погоду, а не про справи. І тому я бачу, що він зі мною, який його породив і який висунув його предстоятелем, бо якби я не наполягав, він ніколи не став предстоятелем, всі знають, яка була боротьба, так ось оцей невдячний предстоятель не хоче зі мною спілкуватися. Але я на нього в душі не маю ніякої образи, так само, як не маю ніякої образи на Патріарха Алексія (Патріарх РПЦ Алексій ІІ, до 2008 р., – ред.) і Патріарха Кирила (Патріарх РПЦ з 2008 р., – ред.). І тому у мене в душі мир, тому що я не маю ніякої неприязні і ненависті. А Бог, який керує церквою, від якого залежить все, сам розсудить і кого треба покарає.
– Ви зараз пригадуєте той час, коли у 1990 році були обрані місцеблюстителем Патріаршого престолу і могли очолити РПЦ?
– Я молився тоді, щоб була на мені воля Божа. Якщо Богу було б угодно, щоб я став Московським Патріархом, я був готовий нести цей хрест, бо я знаю, що таке очолювати церкву. Я молився, щоб була воля Божа, і я не став Московським Патріархом. Я міг би стати Московським Патріархом, можливість була, але я не хотів йти проти волі Божої. І коли утворився Київський Патріархат, я ж не став одразу Патріархом, а був Патріарх Мстислав (Скрипник), а після нього Володимир (Романюк), а мене обрали вже третім Патріархом, і в цьому є воля Божа. Я ніколи не думав, щоб було, якби я очолив РПЦ, і не думаю.
– Скажіть, будь ласка, чому Ви носите римський кукіль (головний убір), який частіше називають “московським”, такий самий, як носить Патріарх РПЦ Кирило?
– Кожна церква сама вибирає форму свого головного убору. Якщо ви подивитесь на предстоятелів всіх церков (помісних церков, – ред.) – у всіх вони різні. Не я придумав цей кукіль. До мене його носили і Патріарх Володимир, і Мстислав (другий та перший Патріархи УПЦ КП, – ред.). Нічого в цьому нема такого недостойного. Я продовжую те, що робили до мене.
– Нещодавно Ви дали інтерв’ю російському телеканалу, яке вийшло під назвою “Нічого святого”. Ви не розраховували тоді, що на вас зійде такий шквал критики через те, що це канал країни-агресора?
– Я не розраховував на те, що буде таке ставлення до того, що я дав інтерв’ю ворожому по відношенню до України каналу. Я не бачив у цьому ніякого гріха, тому що треба істину свідчити всім: і друзям, і ворогам. А через те, що пішли негативні відгуки, я вибачився, що дав інтерв’ю каналу, який працює проти української держави.
– Перед ким Ви за це вибачались, перед вірянами УПЦ КП?
– Перед тими, хто мене звинувачував. Віряни не звинувачували, бо я говорив правду, як і зараз.
– Нещодавно колишній голова Інформаційного управління Київської Патріархії архієпископ Євстратій (Зоря) заявив, що стан Вашого здоров’я швидко погіршився і Ви почали втрачати працездатність. Він був Вашим “голосом” багато років, зараз ви також не спілкуєтесь?
– Я вже казав, що він говорить неправду. Так, він був моїм “голосом”, Епіфаній був намісником, але зрадили. І я цьому не дивуюсь, що зрадили Патріарха, який їх висунув. Тому що Іуда теж був серед дванадцяти апостолів, звершував чудеса, бо Господь дав йому дар, як і іншим апостолам, але зрадив.
– А якщо вони захочуть повернутися до Київського Патріархату, приймете?
– Якщо покаються. Якщо Господь приймає і розбійника, і блудницю, і Савла… А я хочу бути Христовим. Значить, я повинен теж поступати, як вчить і показує приклад Христос. Христос прийняв, і я повинен прийняти. От якщо вони покаються, то ми забудемо все, що було до цього.
– Як ви вважаєте, ПЦУ буде розвиватися?
– ПЦУ розвиватися не буде, у тому стані, в якому вона є, тому що це залежна церква, а Україна хоче мати незалежну.
– Ви можете розказати, якою буде тепер процедура відновлення Київського Патріархату, можливо, отримання нового Томосу, для того, щоб бути визнаними всіма помісними церквами?
– Треба спочатку створити в Україні одну православну церкву. Я переконаний в тому, що всі православні об’єднаються в одну церкву. А коли буде одна православна церква, а вона буде обов’язково Патріархатом, не митрополією, тоді не ми будемо просити визнати нас, а до нас будуть приїжджати і з нами служити. Тому що ця церква буде великою. Якщо взяти всі помісні церкви, крім Російської, то вони не більші всі разом за одну українську. То визнають вони цю церкву чи ні? Тому нам треба турбуватися не про визнання, а про об’єднання навколо справжньої української незалежної церкви.
– Ви зараз, можливо, спілкуєтесь з представниками УПЦ Московського Патріархату?
– Зараз немає ніяких переговорів і контактів нема. Але Бог створює умови, і він створить такі умови, що хочеш – не хочеш, а мусимо об’єднатися.
– Скажіть, будь ласка, скільки Ви зараз звершуєте богослужінь на тиждень?
– Служу Літургію кожну неділю і кожне свято. Напередодні неділі, у суботу ввечері і напередодні свят звершую Всенічне бдіння. Служу кожну неділю акафіст Покрову Божої Матері, у вівторок – акафіст святій великомучениці Варварі, у четвер – акафіст святому священномученику Макарію. А зараз я перебуваю на профілактиці у Феофанії, тому служу літургії, а акафісти поки ні.
– Чи замислювались Ви, якою буде Ваша роль в історії через сто років?
– Мене не цікавить, що про мене будуть говорити через сто років. Мене цікавить, куди я після смерті попаду: в Царство Небесне чи в пекло. Ось це мене більше всього цікавить. А що про мене зараз говорять і будуть говорити – не цікавить. Мене цікавить вічне майбутнє. Я хочу попасти в Царство Небесне, для цього і працюю, і терплю, і роблю все, що від мене залежить, і молюсь, і каюсь, бо думаю про Страшний суд.
Zoya Shu/112.ua
Джерело: 112.ua
