Ми, парафіяни Патріаршого кафедрального ставропігійного собору святителя Миколая Чудотворця Української Православної Церкви Київського Патріархату у місті Філадельфія штату Пенсильванія, що зібрали надзвичайні загальні збори 21 березня 2021 року Божого у неділю Торжества Православ’я, найперше підносимо подяку Всевишньому Богові за Його благодіяння до побожного православного народу на всіх континентах, а також молимося про припинення згубної хвороби коронавірусу, яка стала причиною нечуваної смертності та запровадження першої в сучасній історії всесвітньої пандемії. Нехай ласка Господня збереже все людство від згуби, поріг якої, на жаль, ми вже переступили. Нехай Його всеосяжна та невпинна любов допоможе зберегти Його образ в нас непотьмареним і навчить бути співстраждальними до братів і сестер наших у час випробувань, щоб людяність не була втраченою і ми не стали причиною здійснення пророцтв про лихоліття, які описує святий апостол Іоан Богослов у книзі Апокаліпсис.
У сьогоднішню неділю ми підносимо молитви за Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета – правлячого архієрея Вікаріату США та Канади УПЦ Київського Патріархату. Сьогодні наш святитель згадується у сонмі серед всіх православних патріархів-предстоятелів Помісних церков. А разом з ними згадуються і численні святителі та преподобні, що відстоювали православне віросповідання перед світом, який постійно змінюється.
Зараз всі ми також є свідками надшвидких змін планетарного масштабу. Наш першосвятитель демонструє всьому світові стійкість та незламність, яка повинна бути притаманною справжнім духовним лідерам. Прикладом такої незламності є безапеляційне відстоювання та безперестанна боротьба за автокефальну Українську Православну Церкву – церкву для кожного українця, як в середині держави, так і для тих, хто в діаспорі. Святійший владика Філарет неодноразово наголошував, що духовна незалежність є запорукою існування суверенної Української держави. Із втратою своєї духовної ідентичності, ми втратимо й соборну державу. Саме тому справа побудови в Україні Помісної Церкви не припиняється й досі.
Наголошуємо на безкомпромісній істині, яку повинні збагнути як церковні, так і державні діячі України: президентська влада в Україні може існувати лише паралельно з патріаршим статусом національної Церкви, як два крила одного організму. Саме тому відмову від патріаршого статусу лідерами нинішньої Православної Церкви України ми розглядаємо, як слабкодухість і зраду національних інтересів. Багатомільйонна православна українська паства повинна опікуватися духовним батьком народу – патріархом, а не черговим намісником, котрий сповідує чужі національні ідентичності.
Сьогодні ми також хочемо відреагувати на неправдиві звинувачення з боку лідерів Православної Церкви України на адресу настоятеля нашого собору святителя Миколая Чудотворця протоієрея Богдана Згоби.
Вкотре нагадуємо, що указом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 2 лютого 2021 року у зв’язку з виходом зі складу Української Православної Церкви Київського Патріархату, настоятель церкви святого Андрія Первозванного в місті Блумінгдейл штату Іллінойс у США протоієрей Віктор Полярний був звільнений з посади секретаря Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США та Канаді.
Наступним указом Святійшого Патріарха настоятеля парафії святого Миколая Чудотворця у місті Філадельфія штат Пенсильванія у США протоієрея Богдана Згобу було призначено секретарем Вікаріату УПЦ Київського Патріархату в США та Канаді.
Тому, звинувачення у порушенні церковних канонів, а також самопроголошенні себе секретарем Вікаріату, про яке йдеться у недавній Заяві пресслужби ПЦУ, вважаємо недоцільними і такими, що не відповідають дійсності. Наведені вище укази є цьому доказом.
Нагадаємо лідерам ПЦУ також і про ті благодіяння, які наш настоятель протоієрей Богдан Згоба, в часи останніх їхніх візитів до Сполучених Штатів у якості свити Святійшого Патріарха Філарета, проявляв до кожного члена делегації УПЦ КП: організація трансферу та логістики візитацій, численні подарунки у вигляді найсучаснішої комп’ютерної техніки, якою вони й зараз користуються, пишучи недостойні речі на свого щедрого жертводавця.
Упродовж останніх років протоієрей Богдан Згоба неодноразово передавав до України численні гуманітарні вантажі, як для вимушених переселенців з окупованого Донбасу, так і для студентів та професорсько-викладацького складу Київської православної богословської академії. Стараннями отця Богдана сьогодні всі кафедри Київської духовної школи забезпечені найсучаснішим обладнанням, яке сприяє якнайкращому навчанню майбутньої духовної еліти України.
За сприяння нашої парафії, також і Волинська православна богословська академія змогла поповнити свої потужності та покращити сферу благополуччя для студентів всередині духовної школи. Серед останніх пожертв, які допомогли покращити господарський стан навчального закладу – сучасна система управління опаленням.
Ще більша частина гуманітарних вантажів для Київської православної богословської академії з нашої парафії та за сприяння посла України в США пана Валерія Чалого, була доставлена до Києва президентським літаком у 2018 році.
Також за сприяння нашого настоятеля українські капелани, котрі перебувають на посадах у військових підрозділах силових структур України, отримали підрясники оливкового кольору, як унікальну уніформу, яка дозволила їм виділитися в окрему групу військового духовенства. Саме це посприяло завершити фінальний етап візуального формування інституту військового священства в ПЦУ. Саме капелан отець Богдан Згоба налагодив дружні стосунки між капеланством США та України. Особисто профінансував подорож голови СУВД митрополита Черкаського Іоанна та членів делегації – квитки на переліт та готелі.
Ми, парафіяни собору святителя Миколая Чудотворця, бачимо, що ваша негативна риторика в бік отця Богдана Згоби проявляється найперше в чорній невдячності за ті численні благодіяння, які він здійснив, як для вас особисто владико Епіфаній, так і для керованих вами церковних структур, які повинні бути розсадниками благочестя. Це маленька частинка благодійності з того що вам і нам відома з благодійності нашого отця Богдана. Однак дивлячись на ваш деструктивний приклад, маємо грунтовні сумніви, що ваші юні підопічні зможуть отримати справжній євангельський приклад християнського співстраждання та братньої любові, через яку пізнаються справжні учні Христові. Який приклад для подвигу подаєте іншим наносячи кривду благодійнику?
Також у вищезгаданому зверненні ви звинувачуєте отця Богдана у веденні, нібито, прихованих перемовин з Москвою, інкримінуючи йому надуману зраду та здіймаєте з цієї «пікантної», у вашій редакції, причини галас. І справді, отець Богдан, разом з членами нашої парафії, постійно веде живе спілкування з представниками різних християнських конфесій та деномінацій, у тому числі й з духовенством Російської Православної Церкви заради миру і вашого ж блага. Саме під час таких зустрічей ми й піднімаємо питання визволення українських бранців Кремля. І наші старання аж ніяк не можна назвати безуспішними.
Всі ці звинувачення на нашу адресу линуть у той самий час, коли ви, керівники ПЦУ, з одного боку, на всіх богослужіннях згадуєте у молитвах російського Патріарха Кирила, а з іншого, у всіх своїх усних коментарях висловлюєте негативне ставлення до Російської Церкви. Запитаємо ми вас: в якому з цих двох випадків слід шукати правду? Чому ви на добропорядних і чесних американців та українців вивішуєте ярлики російських агентів? Ви раніше чи пізніше дасте відповідь не нам, а перед американським законом. На все є свій час.
Наголошуємо, що у своїх добрих намірах ми, як справжні учні Христові, відкриті для всіх, на відміну від вас – представників нового релігійного істеблішменту України. Обіцяючи «відкриту для всіх Церкву», ви закрили її для народу, як ніхто інший до вас. Свої ж вкорінені страхи, з якими прийшли до керівництва Церкви, ви намагаєтесь перекинути на весь люд, особливо на нас в діаспорі. Однак «страху вашого не будемо боятися» (Іс. 8, 12). Бо «Господь – страх ваш, і Він – тремтіння ваше» (Іс. 8, 13). До того ж страх ваш матір’ю своєю має неправду, посіяну як полову, яка розділила українське суспільство і ледь не звела нанівець труди Святійших Патріархів України – Мстислава, Володимира і Філарета.
Збагніть нарешті, що «страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові» (1 Іоан. 4, 18).
Наклепницькими маніпуляціями ви хотіли нанести нам репутаційного удару, який би похитнув дружні стосунки з нашими колегами та партнерами. Однак хочемо нагадати попередження святого пророка Давида: «Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться» (Притч. 26, 27). Насправді ж ви, за принципом бумерангу, нашкодили самі собі, головним же чином – репутації України на світовому рівні. І тепер не один недруг дозволяє собі висміяти домобудівництво наших державотворців, яке ви зі слави приводите до знеславлення.
Закликаємо вас, Ваше Блаженство, митрополит Епіфаній (Думенко) та інших спікерів Православної Церкви України припинити вішати недостойні ярлики на представників Української Православної Церкви Київського Патріархату та всіх, хто нас підтримує і співчуває, як поплічників, ворогів Українського народу, називаючи нас «рукою Москви». Приписуючи нам цей епітет, не ставайте ж самі рукою диявола, який сіє полову, тому що є ворогом роду людського.
Головним же чином закликаємо припинити очорнювати Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета, нашого спільного духовного батька, який правдою та досвідом завжди намагався викорінювати все, що непотрібне для служителів Церкви, все, що поганить священничий сан, все, від чого містичне Тіло Христове повинне бути відділеним, як світло від темряви і як правда від неправди. Поки ви ще в дорозі, примиріться з Його Святістю, який породив вас духовно і віддав все, чого досягнув великою працею упродовж кількох десятиліть. Бо інакше слово Господнє обернеться проти вас та чиненої вами неправди. І матиме воно вигляд, описаний у книзі Сираха, де сказано наступне: «Слава людини – від чести батька її, і ганьба дітям – мати у неславі. Сину, прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. Хто залишає батька, той – те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою» (Сир. 3, 11-16).
У час Великого посту задумайтесь над повчанням праведного Сираха, щоб кара Господня не досягла вас надто рано. Адже й для вас Господь приготовив щось краще, а не те, що ви собі обрали на сором та знеславлення.
Якщо ж не знаєте, як любити своїх наставників, то візьміть приклад з нашого настоятеля отця Богдана, який є щирий, турботливий та досі у багатьох питаннях радиться зі своїм попередником – отцем Іваном, який понад 40 років був настоятелем нашого храму святителя Миколая Чудотворця і досі користується великим авторитетом та повагою.
Усвідомте, нарешті, що Святійший Філарет є третім Патріархом України, але не останнім. Буде і 4-й, і 5-й, і 25-й Патріарх. І якщо не знайдеться йому місця в Україні, він знайде його в Сполучених Штатах Америки разом з усіма тими, кого ви без вини переслідуєте. Київський Патріархат був, є і буде носієм патріаршого статусу Українського народу, а ви, гореочільники, якщо не пригорнетеся до свого духовного батька, отримаєте осуд нащадків.
Нагадуємо, що ваше завдання, як духовних лідерів 21 століття, провадити Божий народ до більш братерського майбутнього, а не розділеного чварами, які ґрунтуються на неправді та наклепах.
Закликаємо також всіх українців виконувати покликання Всевишнього Бога, звернене до нас: викорінювати байдужість, корупцію та потурання злочинній недбалості навіть всередині Церкви. Гіршим за кризу, спричиненою коронавірусом, може бути тільки змарнований Божий дар, який ми отримали, здобувши незалежну Українську державу. І це зло може статися, коли ми замкнемося в самих собі, почнемо плекати ворожнечу та непримиренний дух протистояння. Натомість, будуючи в своїх душах новий світ, який ми називаємо Царством Божим, кожен з нас може долучитися до подолання несправедливості.
І наостанок. Наближаючись до свята Світлого Христового Воскресіння, дозвольмо собі не відмовлятися від власних мрій про велике майбутнє для Української Церкви, де повага та любов будуть парадигмою існування нашого спільного братерства у Христі. Не біймося мріяти. І нехай Господь нам посприяє у наших благих намірах.
З побажанням здійснення любові Божої,
громада кафедрального собору святителя Миколая Чудотворця у місті Філадельфія (США)
