Літургія Ранішосвячених Дарів – одне з найкрасивіших богослужінь Православної Церкви і є окрасою служб Великого посту. Її дійсно можна назвати серцевиною, найбільш характерним богослужінням цього священного періоду. Так вона називається тому, що на ній віруючі причащаються Дарами, освяченими раніш під час Літургії святителя Іоана Золотоустого або святителя Василія Великого, і тому вона своїм обсягом коротша за них і разом з цим не така урочиста. Літургію, на якій відбувалося освячення Дарів, давні християни називали Пасхою, тому що під час такої Літургії їх охоплювала така ж радість, як і на Пасху, і тому Літургія Ранішосвячених Дарів відправляється під час Великого посту, як днів смирення серця й покаяння, коли недоречна наша радість.
Правило 52 VI Вселенського Собору зобов’язувало священнослужителів, щоб «в усі дні посту і святої Чотиридесятниці, крім суботи і неділі і святого дня Благовіщення», відправлялась «не інакша Літургія, як Ранішосвячених Дарів». Колись в Києво-Печерській лаврі ця Літургія служилася щодня на протязі цілого Великого посту (крім понеділка і вівторка першого тижня), а в інших церквах – в середу і п’ятницю кожного тижня, в понеділок, вівторок і середу страсного тижня, в четвер п’ятого тижня та в дні храмових свят на честь святого, як і тепер.
Своїми молитвами, співами й обрядами, що відповідають дням Великого посту, ця Літургія в силі зворушити нашу думку, розбудити її від сну, вдихнути в неї дух бадьорості, розірвати, хоч і тимчасово, наш зв’язок із світом та показати той духовний світ, той вічний уділ, що належить нашій душі через її духовну природу; ця Літургія пробуджує наше релігійне почуття і тим самим викликає в нас щиру й сердечну потребу посиленої молитви. Справді, коли ми заглибимось у зміст і значення деяких молитов і співів цієї Літургії, то ми побачимо і відчуємо, яка в них сила сердечної віри, молитовного почуття, покаяння в гріхах і бажання духовного спасіння. Вона створює в нас молитовно-покаянний настрій і кличе нас до святого, богоугодного життя.
Ось глибоко-зворушлива й повна розчулення молитва святого Єфрема Сиріна, «Господи і Владико життя мого», що читається двічі на цій Літургії. Стоячи на колінах, з почуттям глибокого християнського смирення, слухаємо і промовляємо ми слова цієї молитви. «Господи і Владико життя мого», – взиваємо ми, бо Бог є Творець наш, від якого ми маємо життя і в руках Якого і кінець його; ми просимо Бога звільнити нас від таких згубних для нашої душі гріхів, як лінивство, безнадійність, владолюбство і марнослів’я, бо в них небезпека для нашого спасіння; ми просимо, щоб Господь і Владика життя нашого не попустив цим пристрастям проникнути в наше серце й заволодіти ним, а оновив наші душі добрими почуттями і наповнив їх такими християнськими чеснотами, як чистота, смирення, терпіння й любов, тому що самі ми, без допомоги спасаючої Божої благодаті, не в силі стати чистими серцем, визволитись від гордості, витримати тягар диявольської спокуси і наповнитися чистою християнською любов’ю; ми просимо, щоб Бог дав нам бачити наші гріхи і не осуджувати нашого брата, бо чи ж нам судити інших, коли ми самі повні гріхів? У кожному слові цієї молитви ми чуємо крик душі людської, що хоче розірвати кайдани гріха, і рветься до забутого нами в життєвій суєті джерела правди і святості.
Пригадаймо ту хвилину на Літургії, коли священник осіняє людей свічкою з кадилом (архієрей трикирієм з кадилом), виголошуючи слова: «Світло Христове просвітлює всіх», при чому всі присутні падають ниць. Слова ці нагадують нам пришестя в світ Спасителя і Його благовістя спасіння людям. Як не схилитися перед премудрістю Христа, як не відчути смирення і вдячності Христу, Який дав нам небесне світло! Ці почуття ми й показуємо, падаючи ниць. Крім того, ця священнодія вказує нам на звичай, що був у давній Церкві, за яким тих, що готувались до святого Хрещення, осіняли засвіченою свічкою перед виходом їх із церкви на знак того благодатного світла, яке вони мали отримати під час святого Хрещення.
Візьмімо той момент, коли співається молитва: «Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх, як жертва вечірня». Нехай піднесеться наша молитва, немов кадильний дим, чиста, запашна й легка, і нехай підношення наших рук буде для Господа, як жертва вечірня, приємна й богоугодна – ось чого бажаємо в цій молитві. «Господи, взиваю до Тебе», – співається далі, – «не нахили серця мого до слів лукавих, щоб не виправдувався я в гріхах». Навряд чи можна краще висловити якимись іншими словами наше сердечне покаяння в гріхах і безсилля наше спастись без милосердя й благости Божої. Наша душа під час співу піснеспівів наповняється високим релігійно-моральним почуттям смирення, покаяння й великим бажанням прощення гріхів. Які побожні думки породжує в нас ця молитва, як вона смиряє нас, розчулює серце і підносить нашу душу до Бога! Мимоволі згинаються тоді наші коліна до землі, а розум і серце линуть до неба, до Бога.
А що сказати про ту величну хвилину Літургії, коли співається, замість херувимської, пісня: «Нині сили небесні з нами невидимо служать; ось-бо входить Цар слави, ось Жертва таємна, звершена в славі проводиться» – і коли переносяться Святі Дари з жертовника на престол та входить Цар слави Господь Ісус Христос у відчинені царські врата? Тоді не одні ми стоїмо в храмі Божому: цілий сонм безтілесних духів, «Сили Небесні з нами невидимо служать». Що тоді ми повинні відчувати, про що думати і як молитись? «З вірою і любов’ю приступимо, – співається тоді в церкві, – щоб причасниками життя вічного бути», бо Христос з’являється перед нами істинно й істотно. Як же не впасти нам ниць перед Найсвятішим Святих у свідомості своєї гріховної нечистоти й порочності! Яке людське серце не наповниться почуттям непідробленого захоплення від таємничої близькості в цей момент до нас Спасителя!
Отже, і читання, і обряди, і чорний одяг священнослужителя, що є символом нашого покаяння в гріхах – все це кличе нас до покаяння, до смирення серця, до побожного розчулення, щоб нам достойно «час посту закінчити, у вірі єдність зберегти, переможцями над гріхом стати й неосудно поклонитися Святому Воскресінню» (заамвонна молитва).
